Факел – рукотворний носій вогню, і його з далекої давнини зображували, як знак зародження життя, любові і пристрасті, нових знань і віри. Пізніше символ стали малювати як піднятим вгору, так і опущеним, позначаючи або жвавий розвиток, або згасання.
У сучасній культурі образ факела як і раніше актуальний, а татуювання з його зображенням позначає силу життя, багатство знань, боротьбу за правду і справедливість.
Пристосування, що розсіює темряву і дозволяє легко переносити вогонь з місця на місце, стало для людства не просто примітивним світильником, але магічним, ритуальним предметом. Смолоскипи активно використовувалися під час народних свят, карнавалів і гулянь, як уособлення Божественного знання, а в похоронних церемоніях джерела світла вважалися частинками жертовного вогню, запаленого в пам’ять про померлого.
Стародавні греки застосовували смолоскипи для освітлення доріг ночами, і полум’я світильників, що дарують надію заблукалим подорожнім, асоціювалося з життєвою енергією, теплом, затишком. Під час похоронних заходів вогні запалювалися на могилах, щоб яскраво висвітлювати дорогу в загробний світ душі покійного.
Для римлян факел був неодмінним атрибутом богів, позначаючи силу влади, любові і справедливості. Наприклад, Ерос з палаючим факелом вважався уособленням палаючої пристрасті, а згаслий вогник символізував кінець сімейного щастя. Прометей, що несе полум’я, втілював людську спрагу знань, мудрість і активний рух до мети.