Хвиля – символ, відомий з античних часів. Для народів, що живуть на морських узбережжях, рух води асоціювалося з вічним перетіканням одного в інше, а сама вода виступала в ролі колиски всього живого. Пізніше хвиля знайшла значення мінливості навколишнього світу, мінливості, швидкоплинності людського життя.
У давньогрецькій міфології хвилі зображувалися, як прекрасні дівчата в легких нарядах, яких називали нереїдами. Вважалося, що нереїди, що плескаються, живуть у Палаці Посейдона. Звуки прибою називали розмовами казкових дівчат, які в штиль тихенько перешіптувалися між собою, а в шторм сердито і голосно нарікали.
У полінезійців – жителів групи островів, розташованих в Тихому океані, писемності не було, але багатий набір символів дозволяв намалювати орнамент, в якому докладно розповідалося про всі події, що сталися з людиною. Остров’яни робили татуювання, починаючи з юності, перша позначала перехід у доросле життя, а по решті можна було прочитати все, що трапилася з власником. Зображення Хвилі для жителів Полінезії – безперервність через зміну стану, нескінченність життєвого циклу.